Денис Жегалов: «Держенергонадра мали б відкрити доступ до даних ще 20 років тому, але в наших головах ще й досі Радянський Союз»

Автор: | 17.04.2016

Уже неодноразово ОПОРА зазначала про необхідність підвищення прозорості у видобувних галузях.  Найактуальніша тема на сьогодні – це об’єми газу, що видобуваються в Україні.
Чому ця тема стосується кожного мешканця України без винятку? Нагадаємо, що при розрахунку НКРЕКП тарифу на газ на потреби населення та Теплокомуненерго, великий вплив має саме власний видобуток.

Функціонування прозорого ринку передбачає чітко визначені, зрозумілі правила для усіх гравців.

Також іще раз хочемо наголосити: без відкритої та достовірної інформації, на яку можна покластися при розрахунку ризику та вигоди потенційних капіталовкладень, інвестор не має жодної можливості прорахувати доцільність своїх інвестицій саме в розробку надр України.
Про перспективи розвитку ринку геологічної інформації ми поговоримо з радником в.о. голови Держгеонадра з питань геологічної розвідки Денисом Жегаловим.

Який наразі стан справ у геологічній розвідці вуглеводнів?

Найбільша проблема полягає в тому, що наразі Україна не має сегменту ринку, який би відповідав за якісну розвідку родовищ та підготовку документів відповідно до міжнародного законодавства.

Загалом, ринок у світі побудований так, що, наприклад, хтось проводить геологічну розвідку на суму близько 1 – 3 млн доларів інвестицій. До цього складу входять: формування пакета документів (200 – 300 тис доларів), бурильне визначення – більш глибока та підготовлена розвідка, формування бізнес-ідей (власне розраховуються бізнес-моделі). Потім, якщо геологія підходить за усіма параметрами, долучається економіка. Лише тоді обчислюють варіанти розробки місця родовища.

Кожне таке місце є унікальним, потрібно зважати на всі деталі, адже, наприклад, інколи ситуації територіального характеру потребуватимуть додаткових витрат, бо доведеться прокласти лінію електропередач, транспортне сполучення тощо. Важливим є і сам спосіб добування: шахтний (підземний) або ж відкритий (передбачає будівництво надземного кар’єру). Традиційно, шахтний спосіб дорожчий.Але відкритий спосіб може потребувати більших затрат. Уявимо, що поблизу розташоване селище і нам потрібно переселити 20 будинків, а це чималі кошти. Наприкінці, коли проект уже має певну ціну зрозуміло, що це серйозна робота та великі затрати.

Проблема номер один: українські бізнесмени мають примарне уявлення про реалізацію відобувних проектів. Підприємці не розуміють планку входу в цей бізнес і, що найважливіше, не вміють оцінювати ризики.Це призвело до невтішної статистики. Тому більшість ліцензій просто не працює. Наприклад, бізнесмен має 2 млн доларів та бажає просверлити свердловину. Роботи коштуватимуть від 1 до 2 млн доларів (залежно від глибини, складності тощо). Статистика ж говорить, що лише одна свердловина з трьох є успішною. І ось наш бізнесмен бурує в очікуванні дива, але спроба виявилась невдалою – проект зупиняють. Далі підприємець спробує залучити кошти чи навіть продати компанію. Підрахувавши загальні витрати маємо: 2 млн доларів інвестицій, 2 роки отримання ліцензії та 1 рік підготовчих робіт. Отже, буріння множимо на недоотриманий прибуток, додаємо власні інвестиції та оцінюємо вартість проекту в 5 млн доларів. На українському ринку велика кількість таких проектів, всі вони перебувають у замороженому стані та мають завищену ціну. Бізнесмен, у цьому випадку, продає не актив, а свої ризики і пропозицією розділити їх. Перші стратегічні зміни відбудуться тільки за умови присутності компаній, які якісно плануватимуть проекти.

На Вашу думку, що заважає просуванню таких компаній, чи можливо ринок ще «не дозрів»?

Найважче подолати міжнародну конкуренцію. Спробуймо порівняти з іноземним досвідом. Канада нам пропонує швидкість отримання ліцензії: заплатив – отримав, податкові пільги, тобто коли компанія відповідає за ризики після того, як вона затвердила запаси, і це проект для розробки, а не для розвідки, вони в процесі компенсують ті інвестиції, які були витрачені на розвідку. У канадців ситуація з інфраструктурою та логістикою гірша, ніж в Україні. Ми наразі цінні тим, що наявні хороші два вищезгадані пункти, ще на нашу користь відсутність жорстких екологічних норм. У Європі ж законодавство врегульоване, та підвищена складність реалізації цих проектів настільки, що, наприклад, в Англії минулого року була реалізована лише одна ліцензія.

Що тоді перешкоджає ринку?

Я вважаю, що закритість та відсутність будь-якої інформації. Держенергонадра мали б відкрити доступ до даних ще 20 років тому, але в наших головах ще й досі Радянський Союз із його пережитками минулого. І тому що «так було прийнято» багато років тому, оприлюднення інформації не відбувалось. Наразі ми публікуємо на сайті «Геоінформ Україна» протоколи, карти тощо, але водночас зіштовхнулися з іншою проблемою – немає формату даних. В Україні окрім того, що інформація відсутня в цифровому форматі, ще й немає каталогу, в якому чітко написано де знайти необхідні відомості.

Цього року ми плануємо провести переговори із залученням міжнародних компаній  Halliburton, Schlumberger та ін. Гадаю, що запозичимо модель у Норвегії або Казахстані. Найперше буде організований каталог (реєстр) із детальним описом місцезнаходження необхідних даних(припустимо, певний профіль з геофізики знаходиться у такій-то експедиції, під таким-то номером). Каталог повинен бути максимально зручним для оперативного отримання інформації. Також ми працюємо над відцифруванням та переформатуванням даних із паперового у цифровий варіант. Для стоврення ринку геологорозвіки ідемо також у двох напрямах: по-перше, частково робота за ті кошти, які Держенергонадра отримують за продаж вищезгаданої інформації та відкриття геологічних даних. По-друге – роз’яснювальна робота серед обласних рад, зокрема про те, що, після отримання ліцензії на вивчення, компанія тільки інвестує, вона не розроблятиме ділянку та ніяк не вплине на екологію. Ми були в Львові, Рівному та Житомирі, там люди не розуміють таких речей, тому зараз обмінюємось інформацією.

Окрім того, хочемо активізувати ліцензії, які не працюють. Якщо будувати логічний ланцюг, то найперше потрібно створити компанії, які підвищать інвестиційну привабливість країни, напевно, запровадити пільги не вдасться, тому ми пропонуємо швидке отримання ліцензій. Україна має хорошу логістику, знаходиться в центрі Європи та на території відсутні катаклізми. Звісно, компанії необхідно спочатку супроводжувати на всіх етапах поки робота повністю не налагоджена. Люди повинні розуміти, що до них ніхто ніколи не прийде розробляти родовища корисних копалин, якщо вони спочатку не виконають розвідувальні роботи. В Україні ще лишився великий сегмент площ для розвідувальних компаній. Їх бізнес полягатиме в тому, щоб зробити дорозвідку, якісну документацію та запропонувати ці проекти своїм інвесторам. Ми ведемо багатовекторну роботу і розуміємо як цей механізм повинен працювати, щоб досягти результат для всіх сторін.

Спілкувалися Олександр Горлушко та Олеся Дзьоба 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *