Спеціально для видання “День” підготувала Ксенія Дітчук
Єдине, чого дійсно сьогодні хочуть українці, – це платити менше за комунальні послуги. Досі мова йшла про три шляхи вирішення проблеми: низькі тарифи і, відповідно, маленькі суми у платіжках; субсидії та пільги, які передбачають, що держава покриває різницю між реальною ціною послуги та тим, що оплачують громадяни; економія ресурсів, що дозволяє споживати менше ресурсів, а отже – і платити менше.
Розмови про зниження тарифів сьогодні виникають виключно з ініціативи політиків, які хочуть позитивно зарекомендувати себе перед майбутніми виборцями. Документально підтверджено: підприємства не можуть залишити тарифи незмінними в умовах зростання цін на енергоносії і, відповідно, збільшення собівартості виробництва комунальних послуг. Навіть якщо такий шлях дозволить платити менше сьогодні, вже завтра виникає ризик колапсу усієї системи ЖКГ через нестачу коштів на ресурси та модернізацію.
За умов, коли тарифи на комуналку перестають бути своєрідною «гречкою», за яку політичні сили намагаються купити суспільну любов, субсидії та енергомодернізація залишаються єдиними варіантами.
Справжнє обличчя субсидій, які дозволяють нам вижити
Субсидії є лише одним з 5 пільгових механізмів, що активно діють в системі житлово-комунальних послуг. Окрім грошей, які виплачує держава замість споживача, якщо його рівень доходу не відповідає встановленим нормам, існують також крос-субсидії (взаємні зобов’язання учасників ринку), дотації (коли субсидується виробник або закупівля палива), пільги (нарахування за певні послуги перед державою), монетизовані субсидії (для господарств, непідключених до мереж газо- та теплопостачання).
Орієнтовно на субсидії у 2016 році заплановано витратити 42 млрд грн. Звідки беруться гроші, які рятують від підвищення тарифів значний відсоток громадян? З державного бюджету. Звідки гроші потрапляють у бюджет? В основному, з податків, які ми сплачуємо.
«Немає інших грошей в бюджеті, крім коштів платників податків. Той, хто буде платити повну ціну за газ, він платить за себе, за субсидіантів, за інвестиції», – коментує Тетяна Бойко, координатор житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі ОПОРА.
«Люди вміють економити тільки свої гроші. Якщо їх не залучити і не зробити партнерами в економії бюджетних коштів, нічого не буде. Їм треба відчути, що ті гроші є. У квитанції не написано, скільки ви зекономили, написано, скільки ви маєте заплатити. Люди перебувають в уявному світі фальшивих індикаторів і маркерів», – зауважив керівник проекту «Угода мерів – Схід» Святослав Павлюк на першому засіданні Клубу Енергоефективності, що відбулося наприкінці червня у Києві.
Фактично, субсидії дозволяють людям вижити і спокійніше прийняти підняття тарифів, але жодним чином не мотивують заощаджувати.
«Всі заклики уряду до економії нівелюються, якщо сусіди, або навіть якісь представники енергетичних компаній (ходять і такі чутки), закликатимуть людей повністю випалювати газ, бо інакше в майбутньому не дадуть субсидію. І держава при цьому не пропонує альтернативної точки зору, не роз’яснює, що такі тези – дурниця, не говорить, що в майбутньому соціальні норми будуть знижені», – розповідає Тетяна Бойко.
Чи таке вигідне утеплення, як нам його демонструють?
В рамках загальнонаціонального розвитку іншою актуальною темою є енергозбереження та термомодернізація житлового фонду. Основна мета таких заходів – зробити так, щоб мешканці платили менше за рахунок зниження використання ресурсів.
Щоразу більше мешканців багатоповерхівок в прагненні зекономити на опаленні замислюється про утеплення. Враховуючи, що працюють державні та місцеві програми підтримки реалізації енергоефективних заходів, такий варіант – не просто доступний, а й дає тривалий ефект, який, на відміну від субсидій та пільг, не залежить від політичної волі уряду.
Але й тут є свої перестороги. Українці поступово усвідомлюють необхідність впроваджувати енергоефективні заходи, але далеко не завжди роблять це правильно. Наприклад, клаптикове утеплення може негативно вплинути на стан будівлі. «Красиве вікно – це не енергоефективний метод. Та ж ситуація з інженерними системами. Люди беруть не той утеплювач, не ті системи, зрештою отримуючи не той результат», – ділиться досвідом Олексій Біленко, заступник директора компанії Rehau.
Разом з тим, реальні приклади домогосподарств в різних регіонах України демонструють, що гроші, витрачені на грамотну модернізацію, зрештою окуповуються. І мова йде не тільки про те, що люди платять менше, а й про те, що при цьому зростає рівень комфорту. У будинках стає тепліше, самі будівлі менше потерпають від перепадів температур, плісняви, вологи, а отже, можуть простояти довше. Це актуально, враховуючи, що переважна основна частина українських багатоповерхівок була зведена ще за радянських часів і прогнозований термін їх експлуатації минає.
Для усвідомлення потреби енергоефективності, насамперед, важливі економічні фактори. На думку Діани Корсакайте, керівника Проекту USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні», комерційний облік демонструє власнику житла, скільки платить він сам, скільки платить держава.
Чи можна знайти баланс між бажаннями малозабезпеченої сім’ї зекономити гроші і потребами держави в цілому? Сполучною ланкою може стати бізнес. На засіданні Клубу Енергоефективності Ігор Насалик, міністр енергетики та вугільної промисловості України, зазначив: «Передумовою реальних масових заходів з підвищення енергоефективності є усвідомлення і населенням, і бізнесом, і іноземними інвесторами того, що це великий та надзвичайно ліквідний бізнес з високим рівнем рентабельності. Така рентабельність, за різними оцінками, може складати від 30% до 70%, що є непересічним та досить привабливим показником в сучасних скрутних економічних умовах».
Єдине питання, яке залишається вирішити громадянам, – далі бути заручником державних пільг та субсидій чи змінити підхід до ведення господарства і платити менше за рахунок якісно іншого способу життя.