Теплоенергетика у борговій ямі: різниця в тарифах 0 277

Дослідження підготував аналітик житлово-комунальних та енергетичних програм Денис Кравченко

Підприємства теплокомунальної енергетики вже не перший рік є найбільшими боржниками НАК «Нафтогаз України» за спожите «блакитне» паливо. Станом на 18 травня, за даними газового монополіста, їхня сумарна прострочена заборгованість складає 18,2 млрд грн, з них за 2016 рік – 2,9 млрд грн.

При цьому зазначається, що першість за сумарною простроченою заборгованістю посідають підприємства ТКЕ і ТЕЦ Донецької (5,5 млрд грн), Дніпропетровської (4,1 млрд грн), Харківської (1,2 млрд грн), Луганської (1,0 млрд грн) областей та АРК Крим (0,9 млрд грн). За результатами чотирьох місяців 2016 року – підприємства Дніпропетровської (639 млн грн), Харківської (456 млн грн), Донецької (431 млн грн) областей.

Середній поточний рівень розрахунків за природний газ для виробництва теплової енергії наразі складає 77%. Найнижчі показники спостерігаються у підприємств Донецької (36%) та Тернопільської (40%) областей. Найвищий – рівень розрахунків по цій категорії споживачів досягнуто у підприємств ТКЕ і ТЕЦ Закарпатської (99%), Рівненської (98%), Чернівецької (89%), Львівської (89%), Вінницької (88%), Волинської (87%) областей та м. Києва (97%).

Однак у нарощуванні заборгованості винні не стільки самі підприємства-боржники як система, яка свідомо підводить тепловиків до боргової ями. Причинами утворення величезних боргів є:

  • Ÿзбитковий тариф до 2014 року та невідшкодована різниця в тарифах;
  • дебіторська заборгованість перед підприємством через несплату споживачами;
  • заборгованість держави за відшкодування пільг та субсидій;
  • «виведення» коштів через завищені закупівлі та інші корупційні дії самого підприємства.

Сьогодні мова піде лише про різницю в тарифах.

Різниця у тарифах – це компенсація з державного бюджету теплопостачальним підприємствам частини витрат на виробництво теплової енергії, яка донедавна не покривалася діючим тарифом на теплоенергію для населення.

Зупинемося детальніше на тому, за якими правилами вона розраховується.

У минулому році постановою №375 уряд затвердив новий порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Згідно з нею, обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, які затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Так, розрахунок обсягу заборгованості оформляється згідно з додатком, погоджується відповідним структурним підрозділом місцевого органу виконавчої влади або виконавчого органу ради та подається разом із документами, зазначеними у пункті 4 цих порядку та умов, надавачами послуг комісіям з узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах (далі – комісії), утвореним за рішенням обласних та Київської міської держадміністрацій, для прийняття рішення про узгодження обсягу заборгованості.

Комісії приймають протягом двох тижнів із дня надходження таких документів рішення про узгодження обсягу заборгованості.

Для визначення обсягу зобов’язань учасники розрахунків подають комісіям довідку-розрахунок суми додаткових податкових зобов’язань із податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, які виникають у результаті проведення розрахунків згідно з договором про організацію взаєморозрахунків.

Комісії узгоджують суми додаткових податкових зобов’язань із податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість учасників розрахунків відповідно до цих Порядку та умов.

Для більшого розуміння пояснимо, як саме теплопостачальні підприємства розраховують розмір різниці в тарифах. Для відповідного розрахунку береться весь обсяг реалізованої теплової енергії та витрат, абонентським відділом вираховується кількість реалізованої теплової енергії населенню, бюджетним організаціям та юридичним особам. Після цього пропорційно вираховуються витрати на реалізацію теплової енергії для населення. Витрати, які закладені у тариф на реалізацію для населення теплової енергії – стала. Різниця між цими витратами і є сума, яку держава має компенсувати підприємствам ТКЕ щомісяця.

У 2014 році було прийнято політичне рішення про підвищення тарифів на опалення для населення з метою приведення їх до рівня, який покриває собівартість, включає інвестиційну складову та мінімальний прибуток. Очевидно, що різниця в тарифах повинна була б зникнути як явище. Проте цього не сталося, оскільки фактичні витрати підприємств все одно перевищують розрахункові. До того ж, не вирішена проблема зі старою заборгованістю.

16 липня 2015 року Президент України підписав Закон України № 626-VIII «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг», відповідно до якого «встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається». У прикінцевих положеннях цього Закону передбачено, що до 1 липня 2017 Кабінет Міністрів України року повинен вжити заходів щодо відшкодування підприємствам в повному обсязі різниці в тарифах, які затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування до 1 січня 2016 року.

Згідно Закону України «Про державний бюджет України», основними джерелами акумулювання коштів для надання державної субвенції на різницю в тарифах є надходження від податкових зобов’язань підприємств електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємств, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення.

Субвенція на погашення заборгованості з різниці в тарифах – це зобов’язання держави перед підприємствами ТКЕ. Підприємства ТКЕ, в свою чергу, мають зобов’язання перед підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, податкові борги, що якраз формують джерела погашення субвенції на відшкодування різниці в тарифах. Таким чином, складається ситуація, коли у всіх учасників є спільні зобов’язання, які можливо закрити однією операцією. Однак на практиці виникла ситуація, коли сума боргів держави перевищила суму боргів державі, тобто джерела покриття субвенції на відшкодуванню «різниці в тарифах» менші, ніж затверджена різниця в тарифах. У свою чергу, це призвело до накопичення боргів підприємств ТКЕ перед НАК «Нафтогазом».

Так, згідно з листом-відповіддю НАК «Нафтогазу» № 26-464/1,2-16 від 26 січня 2016 року, заборгованість теплокомуненерго за спожите «блакитне» паливо у період з 2013 по 2016 роки відшкодовувалася різницею у тарифах лише частково.

Зокрема, у 2014 році держава компенсувала теплокомуненерго 10,79 млрд грн різниці в тарифах за існуючої заборгованості у розрахунках підприємств за спожитий газ на початок року в 17,15 млрд грн, а у 2015 році – лише 3,15 млрд грн за існуючої заборгованості на початок року у 13,8 млрд грн. Відповідно, на початок 2016 року борг ТКЕ складав 17,65 млрд грн.

Примітно, що всі борги ТКЕ за «блакитне» паливо включають у себе не лише тіло простроченої заборгованості підприємства, а й нараховані НАК «Нафтогазом» штрафні санкції та пені за несплату чи часткову оплату спожитого газу, які компанія відстояла у судах.

При цьому підкреслимо: розподілення бюджетних коштів на відшкодування різниці в тарифах відбувалося нерівномірно. У більшості областей обсяг виділеної компенсації не перекривав існуючу заборгованість.

Тоді як в окремих регіонах обсяги виділеної різниці в тарифах перевищували існуючу заборгованість підприємств за спожитий газ.

Або навіть покривали не лише суму основного боргу підприємств, а й штрафні санкції та пені.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 375 від 3 червня 2015 року, головним розпорядником та відповідальним виконавцем бюджетної програми з відшкодування різниці в тарифах є Міністерство регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства. Пункт 2 постанови передбачає, що перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків. Тобто, сума субвенції не може перевищувати суму боргових зобов’язань. Очевидно, що розподіл коштів на відшкодування різниці в тарифах відбувався у «ручному режимі». А це у свою чергу означає, що механізм відшкодування різниці в тарифах неефективний та недостатньо прозорий.

Окрім всього, через наявність боргів із відшкодування різниці в тарифах держава сприяє нарахуванню НАК «Нафтогазом» додаткових штрафних санкції та пені підприємствам ТКЕ.

Зауважимо, право постачальника нараховувати штрафні санкції закріплене затвердженим КМУ примірним договором постачання природного газу. Згідно з ним, за несвоєчасне проведення розрахунків за поставлене за договором «блакитне» паливо, що передбачено пунктом 20 договору, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі 0,3% несвоєчасно перерахованої суми за кожний день прострочення платежу, але не більш як 100% облікової ставки Національного банку України.

Втім, проаналізувавши судову практику (http://reyestr.court.gov.ua/Review/31368770 та http://reyestr.court.gov.ua/Review/43307415 ), виявляється, що НАК «Нафтогаз» стягує окрім пені ще штрафні санкції, інфляційні витрати та 3% річних. У деяких випадках, наприклад з ПАТ «Київенерго» сума пені та штрафних санкцій складає майже половину боргу (http://law.jkg-portal.com.ua/ua/publication/one/-shtrafn-sankcji-komunalniki-che-kajut-volnoji-45038) . Таким чином, користуючись своїм монопольним становищем НАК «Нафтогаз» має можливість спонукати споживачів до підписання невигідних договорів постачання природного газу.

Так, загалом за період 2012-2015 років за невчасні розрахунки за спожите «блакитне» паливо для виробництва теплової енергії теплопостачальним підприємствам були нараховані штрафні санкції на суму більше 3,2 млрд грн.

Примітно, для вирішення ситуації із нарощуванням заборгованості за спожите «блакитне» паливо підприємствами ТКЕ перед гарантованим постачальником газу, влітку 2014 року уряд своєю постановою №217 від 18 червня 2014 року затвердив порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу.

Згідно з цим документом, рахунки зі спеціальним режимом використання зобов’язані відкривати усі підприємства ТКЕ для перерахунку коштів, які їм надходять у якості оплати за надану теплову енергію від споживачів. Алгоритм списання відповідних коштів встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Так, якщо підприємство розрахувалось за спожитий газ за попередній період у повному обсязі, то списання відбувається відповідно до закладеної вартості природного газу у тариф, якщо ні, то списуються майже всі кошти на покриття боргів. Якщо взяти до уваги, що рівень розрахунків споживачів теплової енергії не завжди знаходиться на 100% рівні, то ситуація в галузі теплопостачання наразі оцінюється як критична, адже підприємствам за таких умов бракує коштів на виплату заробітної плати працівникам, сплату податків та проведення поточних ремонтів мереж, що в свою чергу веде до припинення господарської діяльності підприємств ТКЕ.

Тож, виправити ситуацію із нарощуванням заборгованості теплопостачальних підприємств наразі може лише прийняття Верховною Радою проекту закону №2706 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб’єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення». Нагадаємо, цим документом передбачається встановлення мораторію на нарахування та стягнення неустойки (пені, штрафу) та інших фінансових санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за використаний природний газ та послуги з його транспортування та електричну енергію суб’єктам господарювання, для яких тариф на теплову енергію та послуги з централізованого водопостачання та водовідведення було встановлено нижче собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності та повністю не відшкодовані втрати та збитки внаслідок встановлення таких тарифів, а також не відшкодовані збитки внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів, до моменту отримання ними відшкодування втрат та збитків в установленому порядку. Однак, не зважаючи на те, що цей законопроект був зареєстрований у парламенті майже рік тому, наразі його лише готують до другого читання.

Попередня новинаНаступна новина

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вибір редактора