Експерти обговорили Проект нової Енергетичної стратегії України

Автор: | 18.01.2017

У Верховній Раді України відбувся круглий стіл на тему “Проект нової Енергетичної стратегії України до 2035 року – виклик чи можливість?»

Енергетична стратегія, яку презентував народним депутатам України, представникам експертного середовища та громадськості директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко, викликала тривалу дискусію.

Володими Омельченко підкреслив, що ключовою ціллю стратегії є досягення енергетичної безпеки шляхом збільшення видобування власного газу та енергоефективності. Експерт нагоглосив на тому, що — згідно зі стратегією — енергетична галузь має забезпечити економічний розвиток України. 
Проте стратегія має й інші цілі — так, ґрунтуючись на досвіді передових країн, важливою ціллю є запобіганню змінам клімату, і саме звідси випливає потреба впровадження ВДЕ, частка яких у енергетичному балансі має зрости з 5,6% до понад 20%. 

При цьому Володимир Омельченко підкреслив, що така ціль на 2015 рік є реалістичною, тоді як заклики значно збільшити цей показник є радше еко-популізмом, аніж реальним планом. 

Згідно із заявленими даними Енергостратегії, в 2 рази буде зменшено частку вугілля в енергобалансі, частка ядерної енергії буде стабільна, також передбачається значний акцент на збільшенні видобутку природного газу. Експерт закликав громадськість докладніше ознайомитися із проектом Енергостратегії на сайті Міненерго, якщо цього досі не було зроблено: https://goo.gl/m5CXlF

Народний депутат Наталі Кацер-Бучковська в свою чергу наголосила на надзвичайній важливості цієї стратегії, заявивши, що за сприятливих обставин її реалізація може стати двигуном економічного розвитку України, а також має безпосередній вплив на соціальний вимір та екологічну безпеку держави.

Проте фахівці, які взяли участь у дискусії, знайшли в Енергостратегії чимало невідповідностей. Так Анатолій Амелін, представник Інституту Майбутнього, наголосив, що будь-яка стратегія, зокрема і енергетична, мусить мати чіткі стратегічні цілі, які співвідносяться із загальною системою: «В Україні немає сценарію розвитку економіки до 2030 року, а подібна стратегія мала би будуватися на такому сценарії. В документі відсутній макроаналіз розвитку економіки України. Без такого аналізу неможливо оцінити потребу країни в енергоресурсах. Якою буде країна через 10-15 років ми не знаємо, тож стратегія не відповідає на питання — якою буде Україна майбутнього — експортером, транзитером тощо», — зазначив експерт.

Він підкреслив, що пропонована стратегія є хорошим документом для дискусій і для доповнень, проте її годі затверджувати в базовому вигляді. 
 «Одна із задач стратегії — мінімізація імпорту енергоресурсів, Однак не стоїть задача енергонезалежності. На нашу думку, саме це може бути ключовою ціллю. Україна наділена колосальною ресурсною базою та запасами газу, у нас є уранові руди, по запасам яких ми — перші в Європі. Проте досі ми були імпортерами енергоресурсів. По оцінках нашого інститут Україна може вийти на повне забезпечення газом протягом 5-6 років. Ключовий ресурс при цьому — газ», — наголосив Анатолій Амелін.

На його думку, інвестиційна привабливість також має стати одним із ключових підґрунть для стратегії, тож необхідно створювати умови для повернення і приваблювання нових інвесторів, зокрема — через податкові інструменти. Але в стратегії вони не закладені.

«В секторі газовидобування інвестиції можуть скласти 3,5 — 5 млрд доларів, що дозволило би видобувати 30-35 млрд кубометрів газу. У нас є запаси нафти та газоконденсату, яких вистачить на 80 років. До 14 млрд доларів потрібно інвестувати за 5-6 років, і ще 2 млрд — в модернізацію газовидобування. Це дозволить здобути 7,5 — 9 млн тонн якісного бензину. 20 млрд доларів інвестицій дадуть до 50 млрд доларів зростання ВВП, це 5-7% зростання ВВП та додатково 50 тис. робочих місць», — навів експерт обрахунки Інституту Майбутнього.

Виконавчий директор асоціації газовидобувних компаній України Юрій Вітренко підкреслив, що запропонована стратегія — крок у правильному напрямку, вона краща, аніж попередні подібні стратегії, проте її також варто допрацьовувати. 

«Стратегія має бути допрацьована до того, щоби чітко зрозуміти, які кроки має зробити держава, інакше вона не стане робочим документом. Нам варто відмовитися від політичного втручання та контролю з боку українських фінансово-промислових груп. Схожа ситуація із розвитком ринкових стратегій. Це виклик для існуючих в Україні фінансово-промислових груп. Навіть якщо допустити, що держава готова кинути цей виклик і запровадити однакові для всіх нові правила — потрібно зрозуміти, що ринок створюється не за рік. І треба чітко усвідомити, хто його створюватиме, коли, і яким чином. Я би пропонував структурувати стратегію за певними етапами розвитку ринку. Спочатку потрібно створити ринок, потім цей ринок держава має підстраховувати. Тобто державна стратегія має відрізнятися на різних стадіях її реалізації», — наголосив Юрій Вітренко на структурних недоліках проекту Енергостратегії.

На думку експерта, необхідно допрацювати й нихку інших важливих складників: «Ключових індикаторів діяльності має бути більше. Зараз у стратегії індикатори і цільові показники змішані, до того ж немає деяких показників — як-то ціна на енергію в Україні відносно такої ж ціни у Європі. 
Надзвичайно важливий момент — це питання того, хто приймає цю стратегію. Якщо її уважно прочитати — то легко зрозуміти, що чимало питань залежить не від Уряду, а від Парламенту. Парламент має принаймні концептуально розглядати її, оскільки до його повноважень належать питання внутрішньої політики, якої і стосується ця стратегія», — зазначив директор АГКУ.

«Потрібно більше уваги приділити в цій стратегії таким новим технологіям, як “розумні мережі”, тобто цифровізації енергетики, бо це є важливим чинником споживання енергії — очевидно, що до 2035 року це питання стане на часі в Україні, як воно є зараз на часі в Європі. Значно зростає роль інформаційних технологій у видобутку нафти і газу, це також необхідно закладати у стратегію. Якщо ми хочемо, щоби у нас був стабільний ринок і європейські компанії довіряли цьому ринку — у нас мають бути європейські партнери. Якщо хочете зберегти контроль оператора ГТС — потрібно обирати: або щось комфортне для політичної еліти, або конкретні задачі щодо залучення європейських партнерів», — наголосив Юрій Вітренко.

Виконавчий директор Асоціації газовидобувних компанійУкраїни Роман Опімах, в свою чергу, підкреслив ряд інших недоліків проекту стратегії: «Головне, що нас бентежить — те, що вказані ключові показники, проте не вказано те, як їх досягти, зокрема не вказана оцінка потреби інвестицій та джерел їх отримання у видобуток газу в Україні. Зараз в Україні 8 різних ставок оподаткування газовидобування, що залежать від цілої низки показників. Очевидно, що ця система має бути змінена. Другою важливою передумовою, яка дозволить залучити інвестиції — це удосконалення та оновлення дозвільної системи. Також має проводитися зважена тарифна політика щодо газовидобувних компаній».

Народний депутат Ольга Бєлькова наголосила, що в Україні дуже важливо створювати документи, щодо яких всі політики мали би конструктивне ставлення, незалежно від того — чи вони у владі, чи в опозиції, чи вони є членами уряду абощо.

«Кілька коментарів щодо ринку газу. Слова “збільшити видобуток газу в Україні” стали мантрою для багатьох політиків, проте ніхто не говорить — за рахунок чого відбудеться це збільшення. На сьогодні Україна не є конкурентною, і на відміну від багатьох країн, що змогли залучити інвестиції — нам цього досі не вдалося. Нам необхідно прийняти ряд законів, які би стимулювали розвиток газовидобування. Україні пощастило в тому, що поклади у нас є. Не пощастило з тим, що бракує відповідальних політиків, які би домовились, незалежно від партійної приналежності, і зробили би кроки щодо затвердження зваженої стратегії, і головне — до її реалізації», — наголосила народний депутат.

Інший народний обранець — Олексій Рябчин — підкреслив, що не побачив у стратегії енергетичного переходу — того, що наразі впроваджують розвинені країни на основі новітніх технологій. «Хотілося би бачити стратегію, довкола якої об’єднались би не лобісти, а експерти, фахівці. Викликає занепокоєння галузевий аспект. Не можна написати таку стратегію без екологів, без економістів, без — зрештою — фахових науковців, ІТ-спеціалістів», — зазначив він.

На завершення дискусії радник президента НАК “Енергоатом” Костянтин Запайщиков підкреслив, що в стратегії питання розвитку ядерної генерації фактично не розглянуто. «В тексті зазначено, що повинно розглядатись продовження терміну експлуатації атомних енергоблоків до понад 50 років. 
Є дискусійне питання будівництва нових енергоблоків.  Критичним періодом для ядерної генерації є 2035 — 2040 роки. Рішення щодо побудови нових енергоблоків мусить прийматися не пізніше 2025 року», — підкреслив експерт.

«Дуже важливим питанням є прийняття ВР у 2 читанні Законопроекту про ринок електричної енергії», — додав він.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *